Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року Справа № 911/4890/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. - доповідача,за участю:

ліквідатора ТОВ "Торгівельна компанія "Імекстрейдінг" Федорченко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуГоловного управління Державної фіскальної служби у Київській областіна ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 12.05.2015у справі№911/4890/14 господарського суду Київської областіза заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Імекстрейдінг"провизнання банкрутом,

встановив:

Постановою господарського суду Київської області від 09.12.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Торгівельна компанія "Імекстрейдінг" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Федорченко Ірину Вікторівну.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 (колегія суддів у складі: Гарник Л.Л. - головуючий, Пантелієнко В.О., Сотніков С.В.) припинено апеляційне провадження за скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову господарського суду Київської області від 12.05.2015.

В касаційній скарзі Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області просить скасувати вказану вище ухвалу суду апеляційної інстанції від 12.05.2015 та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. 78 Податкового Кодексу України, ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство).

Враховуючи те, що у справах про банкрутство, окрім судових рішень у формі ухвал, в одному випадку, у разі визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, виноситься постанова, оскарження такої постанови відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство.

В силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 16 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що вказаний вище перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак, інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Припиняючи порушене ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 апеляційне провадження щодо розгляду апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Київський області, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржник в розумінні ст. 91 ГК України і ст. 1 Закону про банкрутство, статусу кредитора у справі не набув, оскільки з грошовими вимогами до боржника не звертався, доказів підтвердження того, що оскаржувана постанова стосується його прав та обов'язків або порушує його права, не надав, та у цьому зв'язку позбавлений можливості апеляційного провадження.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 24.11.2014 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торгівельна компанія "Імекстрейдінг"на підставі ст. 95 Закону про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

При цьому, судом було перевірено дотримання вимог Цивільного кодексу України, Закону про банкрутство щодо порядку ліквідації юридичної особи до звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, в тому числі, щодо повідомлення податкового органу про прийняте рішення щодо ліквідації ТОВ "Торгівельна компанія "Імекстрейдінг".

Згідно матеріалів справи, 27.08.2014 ліквідатором до ДПІ у Печерському районі м.Києва, у якій боржник перебуває на обліку, подано заяву про припинення платника податків за формою № 8-ОПП.

28.08.2014 в Бюлетень Державної Реєстрації за №293 (23) 2014 рік було внесено відомості про прийняття учасниками ТОВ "Торгівельна компанія "Імекстрейдінг" рішення щодо ліквідації юридичної особи.

Наявними матеріалами справи підтверджується надіслання на адресу податкового органу за місцезнаходженням боржника ухвал про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство від 17.11.2014 та про порушення справи про банкрутство від 24.11.2014.

Відтак, за умов належного повідомлення про припинення боржника, як платника податків, та про порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство за ст. 95 Закону про банкрутство, податкова інспекція не була позбавлена права провести перевірку платника податків-боржника до моменту введення щодо нього ліквідаційної процедури оскаржуваною постановою суду першої інстанції від 09.12.2011 та заявити грошові вимоги у даній справі про банкрутство при належному виконанні контролюючим органом його обов'язків, передбачених податковим законодавством України.

Апеляційний господарський суд, відповідно до вимог ст.ст. 99-101 ГПК України належним чином дослідивши матеріали справи встановив, що в матеріалах справи відсутні докази звернення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області з грошовими вимогами до боржника в порядку, встановленому ч. 3 ст.95 Закону про банкрутства.

Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області жодним чином не посилається на наявність у ТОВ "Торгівельна компанія "Імекстрейдінг" заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові). Тим більш, що боржник перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Більше того, про наявність у боржника будь-якої податкової заборгованості скаржник не зазначає і в касаційній скарзі.

В свою чергу, у матеріалах справи також відсутні посилання ДПІ у Печерському районі м. Києва про існування податкового боргу у боржника.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області не є учасниками справи про банкрутство ТОВ "Торгівельна компанія "Імекстрейдінг", доказів підтвердження того, що оскаржувана ухвала стосується його прав та обов'язків або порушує його права, не надав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів покладений на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин справи суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржника, який не є учасником провадження у справі про банкрутство, з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Доводи скаржника про те, що введення ліквідаційної процедури щодо боржника перешкоджає податковій інспекції можливості вжити заходів щодо перевірки діяльності боржника на предмет ведення ним фіктивної підприємницької діяльності є необґрунтованими, оскільки податковим законодавством України не визначається стадія процедури банкрутства, у якій така перевірка повинна бути проведена.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що податковий орган не позбавлений можливості, за наявності підстав і у порядку передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до закінчення ліквідаційної процедури звернутися до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку, а також у випадку наявності податкової заборгованості, звернутися з грошовими вимогами до банкрута.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана ухвала Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, є такими, що не спростовують обґрунтованості висновків апеляційного суду, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 по справі № 911/4890/14 залишити без змін.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.